UR5LCV Silent Key

. створено: . в розділі: Новини. Перегляди: 919

В теорії зв’язку є таке правило – «чим менша імовірність у повідомлення, тим більше воно несе в собі інформації». Особливо важко отримувати такі повідомлення про втрату дорогої тобі людини. Важко зразу осягнути масштаб втрати, а остаточно сприйняти і змиритись з важкою дійсністю не вдасться мабуть ніколи….

 


Буремні події в Україні 2014-2015 років, як сильний соціальний визначник гідності нації, об’єднали патріотичні кола не байдужих людей фактично в усіх сферах нашого життя. На тлі реальних загроз об’єднались політики, журналісти, студенти і прості люди вмотивовані одним чітким бажанням – зберегти вектор розвитку нашого суспільства саме у цивілізаційному, демократичному напрямку.


Ці важливі процеси не оминули і радіоаматорську спільноту України.


Після проведеного аудиту Ліги Радіоаматорів України виникло багато питань, які вказували на необхідність проведення кардинальних змін у цій національній комунікації. Першими відчули таку потребу і стали, фактично реаніматорами цієї комунікації ті, хто її свого часу створив, це Микола Васильович Гострий UT5UT, Ігор Львович Зельдін UR5LCV та інші. Їм, як нікому іншому сильно боліло спостерігати за тим, у що перетворилась така потужна організація, для створення якої вони витратили кращі роки свого життя, надії і сподівання! Так в процесі обговорень між представниками майже усіх областей України було прийнято рішення про відновлення порушених немайнових прав великої кількості радіоаматорів України через судові інстанції та про створення альтернативної національної радіоаматорської комунікації – Всеукраїнської Радіоаматорської Ліги. Очолити цю організацію, яка фактично бере на свої плечі не просту задачу та намагається відновити справедливість у «сучасному світі», погодився Ігор Львович Зельдин UR5LCV Не варто зараз ворушити подробиці та описувати ту несамовиту і брудну кампанію протидії, яку організували лузери з «сучасної» ЛРУ Варто пояснити зокрема одне, що при такій масштабній дискредитацій атаці, з використанням розкручених інформаційних майданчиків типу uarl.com.ua; radon.org.ua та інш. не вдалось зламати волю Ігоря Львовича, який вперто йшов до мети і вів з собою багато однодумців. Маючи за спиною величезний досвід організатора та керівника, з чітким і ясним розумінням ситуації, у якій опинився Український радіоаматор, Зельдин останні свої роки присвятив саме радіоаматорству і його проблемам. Маючи не підкупну репутацію, шляхетного та розумного лідера тягнув на собі такий не вдячний тягар громадської роботи, в якій власне і розчинився, віддавши всього себе колективу. Очевидно його однозначна позиція та суворий характер, який свого часу загартувався у багаторічному протистоянні з тоталітарною системою, зробили Ігорю Львовичу репутацію правдоруба-локомотива. Він навіть сам себе жартома називав «ЗИЛ» Звісно, така обставина по різному діє на людей. Тому завжди навколо його персони існував певний, жвавий рух його прихильників і противників. Однак, така ознака завжди властива лідерам, яким ми його і будемо пам’ятати.


У лютому 2017 року мені випала честь бути запрошеним у Харків на конференцію ГС ВРЛ Родичів у мене в цьому місті немає, тому після відвідування харківського радіоклубу я вирішив оселитись у готелі. Зустрів мене тоді біля станції метро Ігор Львович та запропонував разом відвідати радіоклуб. Мене тоді дуже здивувала новина, що харківський радіоклуб є власником свого, особистого приміщення! Після знайомства з колективом я хотів оселитись у готелі, та Зельдін категорично заперечив запропонувавши при цьому вільну кімнату у своїй квартирі. Так і відбулось знайомство з президентом, коли до дванадцяти ночі перебирали QSL картки арктичних експедицій, про які я навіть не чув. А чого тільки варті цікаві розповіді про радіо експедиції, та про те, як Львовича свого часу тепло прийняли радіоаматори у США! За такий короткий час просто фізично було неможливо передати все то цікаве радіоаматорське життя, яке було за плечима цієї світлої людини.
Сьогодні 12 січня 2020 року вже пройшла рівно доба з того часу, як мого товариша, учителя і просто хорошої людини Ігоря Львовича Зельдина не стало. Коли в такому випадку говорять, що це велика втрата, то це трішки не так. Адже велику втрату можливо відчути тільки скрізь той час, протягом якого ти будеш його згадувати і відчувати в ньому потребу….
Сподіваюсь, що молодь прочитавши історію життя і спогади, які на щастя залишив по собі Ігор Львович, зрозуміє яким цікавим, шляхетним і просто корисним може бути звичайне людське життя. Життя, яке залишить після себе не тільки спогади, чи нащадків. Життя, яке ототожнюється з цілою епохою!


З великою повагою і скорботою

UT7NY

 

Offcanvas Module

Our themes are built on a responsive framework, which gives them a friendly, adaptive layout